Обрати сторінку

Найстарша писемна згадка про місто Бардіїв знаходиться в Іпатіївському літописі із 1241 р. Протягом ХІІІ-ХІV століття Бардіїв став одним з визначних центрів міст Угорщини. У 1376 р. Людовіт І надав місту Бардіїв привілеї вільного королівського міста. В кінці ХІV-го століття тут нараховувалося понад 40 ремісничих професій і цехів. Після битви біля Розгановець <1312> православного священика вигнали до села Біловежа. Костьол св. Еґідія почали будувати у ХІV столітті, є унікальною пам’яткою готичного мистецтва. Міська ратуша побудована 1509 р. Популярність Бардієву принесло виробництво полотна. У ХVІ-му столітті Бардіїв став одним з центрів реформації та гуманістичної освіченості. Важливу роль в цьому зіграли ректори міської латинської школи поет Л. Кокс <1523>, В. Ецк <1530-1539> та особливо Л.Штеккел <1539-1560>, учень Мартина Лютера та Ф. Меланхтона. У ХVІІ-му столітті тут діяв педагог, філософ, письменник Е. Ладівер. Реформаційному руху сприяала друкарня Д. Ґутґессела та І. Клоса. У 1581 р. тут вийшла найстарша словацька друкована книжка « Катехізм »  Лютера. Працювали тут органіст З. Заревуц <1625-1665>, композитор Б. Келлер <1820>. Національне відродження половини ХІХ століття пов’язане з діяльністю священика Я. Андращика. У міжвоєнний період в галузі освіти проявили себе прелат Г. Жебрацький та шкільний інспектор Б. Крпелець, автор монографії «Бардіїв і його околиця колиць і сьогодні». За кількістю населення < 3 000-3 500 жителів>  Бардіїв уже в ХV- ХVІ столітті належав до таких міст, як Братислава, Кошиці, Левоча. Занепад Бардієва почався у ХVІІ-му столітті. Малопродуктивне ремісницьке виробництво, відсутність підприємств поєднаних з фінансовим капіталом нерозвинені трнспорт <до залізничної сітки Бардіїв був підключений в 1903р.> та зв’язок викликали стаґнацію Бардієва. Будівництво промислових заводів після 1948 <взуттєвого, машинобудівного, харчового, деревообробного та ін.> позитивно відбилося на загальній динаміці розвитку міста. У 1953 році Бардіїв було проголошено містом-заповідником. У 1986 ЮНЕСКО присудило Бардієву «Золоту медаль».  Костьол св. Еґідія та колишня міська ратуша були проголошені національними пам’ятками культури. До Європейського фонду культурної спадщини віднесено також систему міського укріплення. Шариський музей було засновано у 1903 році. В ареалі Бардіївського куроту находиться Музей народної архітектури – перший такого типу в Словаччині. У місті є кілька середніх шкіл та громадських організацій. Від 1973 р. тут щорічно відбувається фестиваль народної пісні русинів-українців Пряшівщини «Маковицька струна». У повоєнний період  у Бардієві розгортав діяльність ОК УНРП <1945-51>, ОК КСУТ <1951-90> , тепер ОР СРУСР < з 1990>.